Запоріжжя-моє рідне місто

Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і несе функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування.

Так, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і проживає понад 2 млн. чоловік.

Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського освоєння території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища. Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких складає 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і близько 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення складає близько 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено близько 65 % продуктивних потужностей області і близько 43 % населення області.

За свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до - середина 4 тисячоліття до н. е.) - залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам'ятником є вознесенський комплекс - кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

В часи Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро - це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу над половцями руські князі Святополк Київський і Володимир.

У XV-XVII століттях місцевість міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця (Байда), однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.

У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки. 1770 року на місці сучасного Запоріжжя була закладена Олександрівська фортеця Дніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році співпало зі знищенням останньої Запорозької січі - Підпільнянської, з ініціативи Потьомкіна.

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формуватися так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами в 1783 році Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована, в результаті у 1800 році й Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкту.

У 1806 році поселення близько 2 тисяч чоловік отримало статус повітового міста за назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Єкатерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівськ раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).